Найцікавіше в науково-фантастичному фільмі – це оригінальна концепція. Існує гіпотеза лінгвістичної теорії відносності Сепіра-Уорфа, яка стверджує, що мова визначає для свого носія мислення, сприйняття і спосіб пізнання світу.
Іншими словами, українець, англієць і, наприклад, японець думають, сприймають і розуміють нашу реальність так само по-різному, як відрізняються українська, англійська та японська мови. Власне, ця гіпотеза і лежить в основі американського науково-фантастичного фільму «Прибуття», створеного канадським режисером Дені Вільньовом.
Сюжет фільму майже класичний - на землю прилітають інопланетяни. Вони не войовничі, поводяться тихо і скромно, як і личить гостям. А ось на їх появу земляни реагують дуже передбачувано. Ті з них, тобто з нас, хто зумів подолати страх і паніку, відвідує геніальна думка про те, що треба було б поговорити з дорогими гостями. І так, кращі лінгвісти планети покликані налагодити комунікацію між нашими цивілізаціями. Їхнє завдання здається нерозв'язним, адже інопланетяни вкрай відрізняються від людей.
Але виявилося, що він не такий вже й сильний. Інопланетяни, гептаподи, легко освоїли нашу мову, і люди поступово зуміли вивчити мову гептаподів. Можна додати, що мова гептаподів – це «повна хрень», як сказав один із персонажів іншого науково-фантастичного фільму. Ось наскільки «універсальна мова» інопланетян відрізняється від відомих людям знакових систем. Але є і хороші новини. Кожен, хто вивчить цю «універсальну мову», змінить своє мислення настільки, що осягне поняття часу і зможе бачити майбутнє.
А ще картина пропонує глядачеві просте і навіть наївне розуміння людської долі, яке полягає в простому прийнятті свого майбутнього.
